Піхвова артерія

Визначення

Піхвова артерія (arteria vaginalis) — вісцеральна артерія малого таза, яка бере участь у кровопостачанні піхви. Належить до басейну внутрішньої клубової артерії. Її відходження, кількість стовбурів і територія живлення варіабельні; піхвове кровопостачання формується кількома взаємопов’язаними судинами.

Відходження

Піхвова артерія відходить від переднього відділу внутрішньої клубової артерії самостійно або пов’язана спільним стовбуром із матковою артерією. Частину її території забезпечують піхвові та шийково-піхвові гілки маткової артерії. У конкретному випадку слід розрізняти окремий піхвовий стовбур і гілки іншої артерії, які живлять піхву.

В ангіографічних дослідженнях кровотеч після розривів піхви описано також судини, що походять із внутрішньої соромітної та затульної артерій. Такі клінічні серії підтверджують наявність варіантів, проте не визначають їхньої частоти в загальній популяції.

Хід і топографічні відношення

Від бічної стінки малого таза артерія прямує медіально до навколопіхвової сполучної тканини, а її гілки розподіляються вздовж стінки піхви. У хірургічній анатомії важливі відношення до дистального сечоводу, шийки матки, сечового міхура та судинно-нервових структур парацервікса і паракольпія.

В анатомічному огляді 2026 року окремий піхвовий стовбур описано позаду сечоводу й маткової артерії в анатомічному положенні; в операційному полі при положенні пацієнтки на спині його характеризують як нижній. За спільного матково-піхвового стовбура гілки розходяться: маткова прямує до матки, піхвова — до верхнього відділу піхви. Цю схему використовують для просторової орієнтації з урахуванням індивідуальної анатомії.

Піхвові судини проходять поряд із нижнім підчеревним сплетенням та його органними гілками. Артеріальний гемостаз у цій ділянці потребує розпізнавання судини окремо від сечоводу, вен і вегетативних нервів.

Територія кровопостачання та анастомози

Піхвові артеріальні гілки живлять м’язову оболонку та слизову піхви. Розміри території залежать від розвитку конкретного стовбура й внеску інших тазових судин. Частина гілок бере участь у кровопостачанні прилеглих відділів сечового міхура; міхурова та піхвова судинні мережі тісно пов’язані.

Шийково-піхвові гілки маткової артерії анастомозують із піхвовими судинами, утворюючи поздовжні артеріальні сполучення. У кровопостачанні каудальних відділів беруть участь гілки внутрішньої соромітної артерії. Через ці зв’язки припинення кровотоку в одному проксимальному стовбурі не завжди усуває кровотечу з усієї піхвової території.

Відтік крові здійснюється через піхвове венозне сплетення. Піхвова артерія, піхвові вени та їхні сплетення є різними компонентами судинного забезпечення; їх не можна ототожнювати під час опису операційних структур.

Анатомічні варіанти

Клінічне значення

Травматична й післяопераційна кровотеча

Пошкодження піхвових артерій спричиняє кровотечу при пологових розривах або втручаннях на верхньому відділі піхви та прилеглих тканинах. Кров накопичується також у паравагінальних або надпіхвових просторах. Тому обсяг зовнішньої кровотечі не відображає повністю крововтрату при глибокій тазовій гематомі.

Візуалізація та ендоваскулярний гемостаз

Контрастна КТ та КТ-ангіографія визначають локалізацію гематоми, екстравазацію контрастної речовини й ознаки псевдоаневризми. Катетерна ангіографія уточнює джерело артеріальної кровотечі та дає змогу виконати селективну емболізацію. Вибір методу обстеження залежить від гемодинамічного стану та доступності невідкладного гемостазу.

У ретроспективному дослідженні 27 пацієнток із персистуючою післяпологовою кровотечею внаслідок травми статевих шляхів піхвова артерія була найчастішою з ідентифікованих кровоточивих судин. У частини пацієнток виявляли кілька джерел. Ці дані обґрунтовують пошук конкретної пошкодженої гілки та оцінювання суміжних басейнів при збереженні кровотечі.

Емболізацію маткових артерій при атонічній матковій кровотечі та емболізацію піхвової гілки при травматичній кровотечі розрізняють за джерелом і територією втручання. Артеріальна анатомія визначає ціль гемостазу; сама наявність післяпологової кровотечі не встановлює, яка судина пошкоджена.