Піхва

Ембріологія

Формування піхви пов’язане з розвитком мюллерового статевого тракту та його взаємодією з ділянкою урогенітального синуса. Навчальні схеми часто поділяють внесок різних зачатків на умовні верхню й нижню частини; сучасні дослідження уточнюють походження окремих тканин. Жорстке перенесення цих часток на всі шари органа є спрощенням.

Порушення формування та каналізації можуть спричиняти аплазію, перегородки чи обструкцію відтоку. Відсутність видимої менструації з циклічним болем вимагає оцінки прохідності статевого тракту. За аномалій перевіряють також матку та, за показаннями, сечовидільну систему.

Анатомія та топографія

У нерозтягнутому стані передня та задня стінки переважно прилягають одна до одної, утворюючи сплощений просвіт. Довжина варіює; передня стінка зазвичай коротша за задню через кут входження шийки. Одне числове значення не описує місткість або здатність органа до розтягнення.

Навколо шийки утворюються переднє, заднє та бічні склепіння. Складки слизової, або rugae, сприяють розтягненню й змінюються з віком та гормональним станом. Дівоча перетинка є варіабельним тканинним краєм біля входу; її вигляд не дозволяє достовірно встановлювати сексуальний анамнез.

Великі присінкові, або бартолінові, залози належать до структур вульви та відкриваються в присінок. Їх не слід називати залозами стінки піхви. Це розрізнення важливе при локалізації кісти, абсцесу та інших утворень біля входу.

Підтримка та тазове дно

Верхня частина піхви підтримується разом із шийкою кардинальними та крижово-матковими структурами. Середній відділ має бокові сполучнотканинні прикріплення; нижній пов’язаний із промежиною. М’язи тазового дна, зокрема levator ani, підтримують органи та допомагають контролювати просвіт виходу з таза.

Пролапс може стосуватися переднього, заднього або апікального відділу. Відчуття випинання, порушення сечовипускання, дефекації й статевий дискомфорт оцінюють разом: симптоми не завжди відповідають лише одному компартменту. Огляд після гістеректомії також має враховувати підтримку верхівки піхви.

Гістологія

Багатошаровий плоский незроговілий епітелій захищає від механічного впливу. За достатньої естрогенної стимуляції поверхневі клітини накопичують глікоген. Під епітелієм лежить власна пластинка зі сполучною тканиною, еластичними волокнами й розвиненою судинною мережею.

Гладком’язові пучки мають переважно циркулярний і поздовжній напрямки; разом з еластичною тканиною вони забезпечують розтяжність. Зовнішня адвентиція сполучає піхву із сусідніми тканинами. Окремого суцільного серозного покриву, як на більшій частині тіла матки, піхва не має.

У стінці немає власних слизових залоз. Вологість забезпечують транссудація рідини через судинну мережу та секрет із шийки; біля входу бере участь секрет присінкових залоз. Нормальні виділення містять також злущені клітини та компоненти мікробіоти.

Кровопостачання, лімфовідтік та іннервація

Кров надходить із піхвових судин та гілок маткової, внутрішньої соромітної й інших тазових артерій. Венозні сплетення сполучаються з матковими та іншими тазовими венами. Лімфа з верхніх відділів відтікає переважно до тазових вузлів; нижні відділи мають також зв’язок із пахвинними групами.

Верхні відділи отримують переважно вегетативну іннервацію через тазові сплетення; біля входу значущі соматичні волокна, зокрема соромітного нерва. Це відмінності типу чутливості, а не поділ на «чутливу» й «нечутливу» половини. Біль можливий у різних ділянках і потребує локалізації та пошуку причини.

Фізіологія, зволоження та мікробіота

При статевому збудженні посилюється кровонаповнення й транссудація, а орган змінює форму та розміри. Зволоження залежить від гормонального стану, медикаментів і контексту; його наявність або відсутність не є надійним показником згоди чи суб’єктивного збудження.

В естрогенізованій піхві мікробні й ферментативні процеси перетворення вуглеводів сприяють утворенню молочної кислоти. У багатьох людей репродуктивного віку переважають лактобацили, а pH часто становить приблизно 3,8–4,5. Склад мікробіоти різниться; сам факт іншого складу не встановлює хворобу.

Кислотність змінюється під впливом менструальної крові, сперми, гормональних змін та інфекційних процесів. Підвищений pH може підтримувати підозру на бактеріальний вагіноз або трихомоніаз, але не визначає діагноз самостійно. При кандидозі pH нерідко залишається в звичайному діапазоні.

Піхва не потребує внутрішнього очищення для підтримання нормального стану. Спринцювання та подразнювальні продукти можуть змінювати місцеве середовище. Оцінка симптомів має відрізняти інфекцію від подразнення, дерматологічного процесу та інших неінфекційних причин.

Гормональні та вікові зміни

У дитинстві та за низького рівня естрогенів епітелій тонший, містить менше глікогену, а середовище зазвичай менш кисле. Після пубертату слизова потовщується. Вагітність і пологи змінюють судинність та механічні властивості; післяпологовий стан оцінюють окремо від звичайного циклу.

Після менопаузи або в інших станах естрогенного дефіциту можливі сухість, крихкість слизової, біль при статевому контакті та сечові симптоми. Генітальні й урологічні прояви можуть бути частинами одного генітоуринарного синдрому. Схожі скарги за лактації потребують урахування тимчасового гормонального стану, а не автоматичного висновку про інфекцію.

Обстеження

Перед оглядом пояснюють його мету та отримують згоду; враховують приватність, біль і побажання пацієнтки. Огляд зовнішніх органів, стінок у дзеркалах і шийки дає різну інформацію. Джерело крові або виділень може бути вагінальним, шийковим, матковим, сечовим чи кишковим.

За симптомів застосовують pH, мікроскопію та тести на конкретні збудники відповідно до клінічної задачі. Самого опису запаху чи кольору недостатньо для точного діагнозу вагініту. Негативна мікроскопія також не виключає всі інфекції; за потреби використовують чутливіші лабораторні методи.

Трансвагінальне УЗД використовує піхву як доступ для оцінки органів таза. Воно не замінює огляду слизової й не є повним дослідженням причин вагінального болю. За стійкого незрозумілого ураження, кровоточивості чи маси потрібна подальша оцінка, іноді з біопсією.

Клінічне значення

Клінічні задачі включають вагініт, естрогенний дефіцит, пролапс, травму, стороннє тіло, нориці та рідкісні пухлинні ураження. Біль при проникненні може бути пов’язаний із присінком, м’язами тазового дна або глибшими тазовими процесами; локалізація визначає маршрут обстеження.

Постійне виділення сечі або кишкового вмісту через піхву потребує оцінки можливої нориці. Значна кровотеча, гарячка з вираженим болем або травма потребують своєчасної допомоги. Будь-яку кровотечу після менопаузи оцінюють клінічно, навіть якщо слизова виглядає атрофічною.

Значення для репродуктивної медицини

Піхвовий доступ використовують для УЗД і, у більшості процедур, отримання ооцитів. Голка проходить через стінку піхви до фолікулів яєчника; близькість кишки, судин і сечових шляхів пояснює потребу в ретельній оцінці анатомії та контролі процедури.

Вагінальний прогестерон є одним зі способів гормональної підтримки в репродуктивній медицині. Місцевий шлях введення має особливості всмоктування та тканинного розподілу; концентрація в крові не описує всю місцеву дію. Виділення після препарату не слід автоматично трактувати як інфекцію або втрату всієї дози.

Три ключові положення

• Піхва та вульва — різні анатомічні поняття.
• У стінці піхви немає власних слизових залоз; її стан залежить від гормонів, судинності й місцевого середовища.
• Вагінальні симптоми потребують локалізації та діагностики; pH або вигляд виділень самі по собі не встановлюють причину.

Перевірте себе

Пов’язані статті

• Шийка матки
• Матка
• Яєчник
• Прогестерон
• Отримання ооцитів