Шийка матки

Ембріологія

Шийка формується разом із маткою зі злитих каудальних відділів парамезонефральних проток. Порушення їхнього розвитку може супроводжуватися відсутністю, подвоєнням або іншими аномаліями шийки, іноді разом з аномаліями матки та піхви.

Вроджена анатомія відрізняється від набутих змін після травми, запалення чи ексцизійного лікування. Для клінічного рішення важливо встановити походження змін, а не описати лише зовнішній вигляд отвору.

Анатомія та топографія

У дорослої людини поза вагітністю довжина шийки часто становить близько 3–4 см, але варіює з віком, пологами та гормональним станом. Надпіхвова частина лежить вище місця прикріплення піхви; піхвова частина виступає в її просвіт і формує склепіння навколо себе.

Спереду шийка пов’язана із сечовим міхуром, ззаду — із прямокишково-матковою заглибиною та прямою кишкою. Латерально проходять судини й сечоводи. Кардинальні та крижово-маткові зв’язки забезпечують її апікальну підтримку разом із підтримкою верхньої частини піхви.

Ектоцервікс та ендоцервікс описують ділянки поверхні й слизової, а піхвова та надпіхвова частини — просторові відділи органа. Ці пари термінів пов’язані, але не повністю взаємозамінні. Форма зовнішнього вічка також не є надійним самостійним доказом акушерського анамнезу.

Гістологія та зона трансформації

Строма шийки багата на колаген, еластичні волокна й позаклітинний матрикс; частка гладких м’язів менша, ніж у тілі матки. Це надає шийці міцності та водночас дозволяє гормонально й запально керовану перебудову.

Ектоцервікс переважно вкритий багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. Ендоцервікс має одношаровий циліндричний епітелій із секреторними клітинами та криптами. Положення плоско-циліндричного стику змінюється протягом життя: після менопаузи він нерідко зміщується в канал.

Зона трансформації утворюється там, де циліндричний епітелій заміщується плоским у процесі метаплазії. Фізіологічна плоскоклітинна метаплазія не є синонімом дисплазії. Однак саме ця зона є важливою ділянкою виникнення ВПЛ-асоційованих передракових уражень, тому її оцінка має значення для якості обстеження.

Ектопія або ектропіон означає наявність циліндричного епітелію на поверхні, зверненій до піхви; червоний колір може бути фізіологічним. Це не тотожне справжньому дефекту епітелію, який називають ерозією. Наботові кісти зазвичай є доброякісними ретенційними утвореннями; атипова знахідка потребує диференційної діагностики.

Кровопостачання, лімфовідтік та іннервація

Шийку живлять переважно низхідні гілки маткових артерій з анастомозами з піхвовими судинами. Венозний відтік проходить через тазові венозні сплетення. Лімфатичні шляхи ведуть до тазових вузлів, зокрема затульних, внутрішніх і зовнішніх клубових та крижових груп.

Вегетативні волокна надходять через нижнє підчеревне та матково-піхвове сплетення. Розтягнення чи інструментальні маніпуляції можуть спричиняти біль і вазовагальні реакції. Больову чутливість не слід оцінювати за твердженням, що певний відділ шийки «не має нервів»; комфорт і знеболення обговорюють відповідно до процедури та потреб пацієнтки.

Фізіологія цервікального слизу

Кількість і властивості слизу залежать від гормонального стану. Поблизу овуляції під впливом естрогенів він стає більш водянистим і розтяжним, створюючи сприятливіші умови для проходження сперматозоїдів. Після овуляції прогестерон сприяє утворенню густішого слизу.

Слиз разом з епітелієм та місцевими імунними механізмами обмежує проникнення мікроорганізмів у верхні відділи статевого тракту. Це не абсолютний бар’єр: цервіцит і висхідна інфекція можливі. Вигляд слизу також не є достатнім самостійним тестом овуляції чи інфекції.

Під час вагітності формується слизова пробка. Зміни її виділення наприкінці вагітності не дозволяють точно передбачити момент початку пологів. Секрет шийки потрапляє в піхву й є одним із компонентів нормальних виділень.

Зміни під час вагітності та пологів

Шийка має підтримувати вагітність, а перед пологами — стати податливою. Дозрівання включає перебудову колагену й інших компонентів матриксу, зміни гідратації та участь місцевих медіаторів. Це складніший процес, ніж просте розслаблення м’язів.

Під час пологів шийка згладжується та розкривається. Сонографічну довжину під час вагітності, довжину шийки поза вагітністю та ступінь розкриття в пологах вимірюють для різних клінічних задач. Порогові значення й тактика залежать від терміну вагітності, анамнезу та кількості плодів; їх не переносять між ситуаціями автоматично.

Обстеження

Огляд у дзеркалах дозволяє оцінити поверхню шийки, виділення та можливе джерело кровотечі. Кольпоскопія деталізує епітеліальні зміни; за показаннями виконують прицільну біопсію або оцінюють канал. Ультразвукове дослідження потрібне для інших задач, зокрема вимірювання шийки під час вагітності, й не замінює огляду епітелію.

ВПЛ-тестування та цитологія є інструментами скринінгу або спостереження відповідно до настанов. Вони не замінюють діагностичної оцінки видимого підозрілого ураження чи стійких симптомів. Нормальний попередній скринінг не є підставою ігнорувати контактну кровотечу.

За підозри на цервіцит оцінюють можливе ураження верхніх відділів статевого тракту й застосовують належні тести на збудники, зокрема методи ампліфікації нуклеїнових кислот. «Мазок на флору», ВПЛ-тест та цитологія відповідають на різні запитання й не взаємозамінні.

Клінічне значення

Цервіцит може проявлятися слизово-гнійними виділеннями, контактною кровоточивістю або бути безсимптомним. Поліп, ектропіон, травма та неоплазія також можуть спричиняти кров’янисті виділення. Сам колір шийки не дозволяє визначити причину або обрати лікування.

Після ексцизійних втручань можливі рубцювання й зміни анатомії каналу; вплив на перебіг майбутньої вагітності залежить, зокрема, від обсягу видаленої тканини та анамнезу. Не кожне втручання означає безпліддя, але інформація про попереднє лікування важлива для планування спостереження.

Кровотечу після статевого контакту оцінюють у контексті віку, вагітності, інфекційного ризику та результатів огляду. Гарячка, виражений тазовий біль або значна кровотеча потребують швидшої клінічної оцінки, ніж ізольована безсимптомна анатомічна знахідка.

Значення для репродуктивної медицини

Під час внутрішньоматкової інсемінації сперматозоїди вводять через шийковий канал у матку, обходячи етап проходження слизу. Подальше запліднення залежить від труб та інших чинників. При перенесенні ембріона напрямок і прохідність каналу визначають технічні умови проведення катетера.

Стеноз або виражений вигин каналу може ускладнювати доступ, але не є автоматичним показанням до розширення чи операції. План залежить від клінічної задачі, попередніх спроб доступу та співвідношення користі й ризику.

Три ключові положення

• Ектоцервікс і ендоцервікс мають різний епітелій та функції.
• Метаплазія й ектропіон можуть бути фізіологічними; вони не є синонімами дисплазії.
• Скринінг не замінює діагностики симптомів або підозрілого видимого ураження.

Перевірте себе

Пов’язані статті

• Матка
• Піхва
• Овуляція
• Прогестерон
• Внутрішньоматкова інсемінація
• Перенесення ембріона