Міометрій

Визначення

Міометрій — м’язова оболонка матки, утворена переважно гладенькими м’язовими клітинами. Він розташований між ендометрієм і зовнішньою оболонкою матки та становить основну частину стінки її тіла. Скоротлива діяльність міометрію забезпечує рух вмісту порожнини матки, вигнання плода й плаценти та механічне стискання судин плацентарного ложа після пологів.

Гістологічна організація

Міометрій складається з пучків веретеноподібних міоцитів із центрально розташованими ядрами. Пучки переплітаються в різних напрямках і занурені в позаклітинний матрикс, що містить колаген та інші компоненти сполучної тканини. Між ними проходять кровоносні й лімфатичні судини та нервові волокна. Зовні м’язова оболонка межує із серозою або адвентицією залежно від ділянки матки.

Поділ на внутрішню, середню та зовнішню ділянки описує переважну орієнтацію пучків і розподіл судин. Межі цих ділянок нечіткі; міометрій людини не має послідовності відокремлених циркулярного й поздовжнього шарів, характерної для багатьох порожнистих органів. У гістологічних описах трапляється й чотиришарова схема, однак вона також є умовною.

Одноклітинний і одноядерний атлас міометрію людини, опублікований 2024 року, підтвердив його клітинну неоднорідність: поряд із міоцитами виявлено фібробласти, ендотеліальні, периваскулярні та імунні клітини. Дослідження охоплювало перименопаузальні й постменопаузальні зразки; описані вікові зміни не є критеріями оцінювання пологової діяльності.

Внутрішній міометрій і перехідна зона

Перехідна зона — junctional zone, JZ — термін, який застосовують передусім у візуалізації внутрішньої ділянки міометрію. На T2-зважених МР-зображеннях вона зазвичай має нижчу інтенсивність сигналу, ніж зовнішній міометрій. Її видимість і товщина залежать від гормонального стану, фази циклу та скорочень матки.

МРТ-ознаку, ультразвуковий ендометріально-міометріальний інтерфейс і гістологічну внутрішню ділянку міометрію необхідно розрізняти. Огляд 2026 року показує, що їх повна анатомічна тотожність і межі залишаються предметом дискусії. Перехідну зону не слід трактувати як самостійну оболонку матки.

Оцінювання цієї ділянки важливе при аденоміозі. Нерівність або переривчастість перехідної зони належать до непрямих ультразвукових ознак за термінологією MUSA. Діагноз встановлюють за сукупністю морфологічних ознак і клінічного контексту; окреме вимірювання товщини не замінює такого оцінювання.

Механізм скорочення

Міометрій є міогенним гладеньким м’язом: спонтанна електрична активність виникає без обов’язкового нервового імпульсу. Зміни мембранного потенціалу відкривають потенціалзалежні кальцієві канали, насамперед L-типу. Надходження Ca²⁺ підвищує його концентрацію в цитоплазмі та активує скоротливий апарат.

Кальцій зв’язується з кальмодуліном. Комплекс Ca²⁺–кальмодулін активує кіназу легких ланцюгів міозину — MLCK, яка фосфорилює регуляторні легкі ланцюги міозину. Це забезпечує взаємодію міозину з актином і утворення сили за рахунок АТФ-залежного циклу поперечних містків. На відміну від поперечносмугастих м’язів, цей механізм не потребує тропонінового комплексу.

Регуляція та координація

Калієві канали беруть участь у підтриманні мембранного потенціалу й реполяризації. Експресія та активність іонних каналів змінюються під впливом гестації й гормонального середовища. Окситоцин діє через рецептор OXTR, пов’язаний із G-білками; активація фосфоліпази C та утворення інозитолтрифосфату сприяють мобілізації внутрішньоклітинного кальцію. Простагландини модулюють скоротливість через власні рецептори; напрям ефекту залежить від їх підтипу.

Щілинні контакти між клітинами, до складу яких входить конексин 43 — продукт гена GJA1, — забезпечують електричний зв’язок і сприяють узгодженій діяльності м’язових пучків. Координація скорочень залежить від збудливості клітин, міжклітинного зв’язку та просторової організації тканини.

У міометрії людини не встановлено сталого анатомічного водія ритму, аналогічного синусовому вузлу серця. Сучасні дослідження електричної активації та огляд 2026 року описують мінливі ділянки початку активності. Тому схему, в якій кожне скорочення обов’язково починається в одному осередку біля дна матки, не можна вважати універсальним механізмом.

Функціональні зміни

Менструальний цикл і вагітність

У невагітній матці спостерігаються локальні та перистальтичні скорочення, параметри яких змінюються протягом менструального циклу. Під час вагітності збільшення матки супроводжується гіпертрофією та гіперплазією міоцитів, перебудовою матриксу й судинної мережі. Функціональний стан міометрію тривалий час характеризується відносною скоротливою неактивністю, хоча окремі скорочення можливі.

Пологи

До пологів зростає функціональна готовність міометрію до узгоджених скорочень. Важливі зміни рецепторної сигналізації, міжклітинних контактів та локальних запальних шляхів. У людини початок пологів не потребує різкого зниження циркулюючого прогестерону. Поняття функціональної відміни прогестерону описує послаблення його тканинного ефекту, пов’язане зі змінами рецепторів, транскрипційної регуляції та локального метаболізму гормону.

Одноклітинний аналіз нижнього сегмента матки у 24 жінок при доношеній вагітності виявив пов’язані з пологами зміни як у гладеньком’язових, так і в імунних і стромальних клітинах. Ці результати характеризують клітинні процеси в дослідженій тканині; вони не є самостійним клінічним тестом початку або ефективності пологів.

Післяпологовий період

Після відокремлення плаценти скорочення і стійке укорочення м’язових пучків — ретракція — стискають судини плацентарного ложа. Цей механізм разом із гемостазом обмежує крововтрату. Подальша інволюція включає зменшення розміру міоцитів і перебудову позаклітинного матриксу.

Клінічне значення

Лейоміома матки — доброякісна пухлина гладеньком’язової тканини з вираженим матриксним компонентом. При аденоміозі ендометріальні залози й строма містяться в міометрії та супроводжуються його реактивними змінами. Для хірургії й візуалізації важливі локалізація ураження, відношення до порожнини матки, зовнішньої поверхні та судин.

За консенсусом MUSA до прямих ультразвукових ознак аденоміозу належать міометріальні кісти, гіперехогенні острівці та ехогенні субендометріальні лінії й бруньки. Асиметричне потовщення стінок, куляста форма матки та зміни перехідної зони є непрямими ознаками. Морфологічна візуалізація описує будову тканини, а не безпосередньо силу її скорочень.

Атонія матки — недостатнє скорочення міометрію після пологів — порушує стискання судин плацентарного ложа й є важливою причиною післяпологової кровотечі. Консолідовані настанови ВООЗ, FIGO та ICM 2025 року передбачають застосування утеротоніків у профілактиці та лікуванні кровотечі. Водночас оцінювання кровотечі охоплює також травму, затримку плацентарної тканини та порушення згортання: скоротливість міометрію пояснює лише одну групу причин.