Яєчникова артерія

Визначення

Яєчникова артерія (arteria ovarica) — парна вісцеральна артерія, яка зазвичай відходить від черевної аорти й бере участь у кровопостачанні яєчника, маткової труби та, через анастомози, матки. Вона є жіночою гонадною артерією; відповідною судиною чоловічої гонади є яєчкова артерія.

Кровопостачання яєчника формують яєчникова артерія та яєчникові гілки маткової артерії. Відносний внесок цих джерел варіює, тому анатомію придатків слід розглядати як взаємопов’язану судинну систему.

Походження

Типово артерія відходить від передньобічної поверхні черевної аорти нижче ниркових артерій, приблизно на рівні L2. Рівень і джерело відходження не є незмінними: описані високі аортальні початки та походження від основної або додаткової ниркової артерії.

У дослідженні гонадних судин 54 дорослих кадаверів, серед яких було 25 жінок, переважна частина досліджених яєчникових артерій мала аортальне походження; наявні також ниркові варіанти. Показники, об’єднані для яєчкових і яєчникових артерій, не слід подавати як частоту варіантів лише жіночої судини.

Топографічний хід

Черевна частина

Від місця відходження артерія спускається заочеревинно по задній стінці живота в напрямку входу до малого таза. Вона проходить попереду великого поперекового м’яза й перетинає сечовід спереду. Праворуч типова судина проходить попереду нижньої порожнистої вени. Взаємовідношення з нирковими судинами варіюють, особливо за атипового походження.

Тазова частина

Біля входу до таза артерія перетинає клубові судини й проходить у підвішувальній зв’язці яєчника (ligamentum suspensorium ovarii, інфундибулопельвічна зв’язка). Далі через брижу яєчника (mesovarium) її гілки досягають воріт органа. У цьому судинному пучку поряд проходять яєчникові вени та лімфатичні судини.

Підвішувальна зв’язка містить основний яєчниковий судинний пучок і відрізняється від власної зв’язки яєчника, яка з’єднує його з маткою. Це розмежування має значення для операцій на придатках.

Гілки та анастомози

Кінцеві гілки розподіляються до яєчника та маткової труби. У ділянці придатків вони сполучаються з яєчниковими й трубними гілками маткової артерії. Так утворюються судинні зв’язки між аортальним і внутрішньоклубовим джерелами кровопостачання.

Ангіографічна класифікація Razavi та співавторів описує три функціональні варіанти зв’язку яєчникової артерії з матковим і яєчниковим кровопостачанням:

Класифікацію сформовано під час дослідження пацієнток, які проходили емболізацію міом. Вона характеризує ангіографічні шляхи кровоплину в цьому клінічному контексті та не означає трьох незмінних типів розвитку артерії.

Анатомічна варіабельність

Варіанти стосуються місця відходження, кількості судин, взаємовідношень із нирковими венами та нижньою порожнистою веною, а також характеру дистальних анастомозів. Порівняльні дослідження плодів і дорослих демонструють, що відмінності можливі вже на проксимальній ділянці судини. Ниркове походження важливе не лише для гінекологічних втручань, а й для оцінювання ниркового судинного пучка.

Клінічне значення

Хірургія придатків

При втручаннях на яєчнику або підвішувальній зв’язці враховують положення артерії, венозного пучка й сечоводу. Збереження лише одного проксимального джерела не характеризує всієї перфузії органа: мають значення також дистальні гілки та матково-яєчникові сполучення. Нормальна схема судинного ходу не замінює оцінювання конкретної анатомії.

Емболізація

Матково-яєчникові анастомози створюють шляхи колатерального кровопостачання міом і нецільового потрапляння емболізаційного матеріалу до яєчника. Тому при плануванні емболізації оцінюють джерела живлення мішені й зв’язки з яєчниковою перфузією. Значення конкретного анастомозу визначають за його ангіографічною характеристикою та клінічними умовами.

Ангіографічна перфузія та оваріальний резерв є різними характеристиками. Судинне контрастування описує надходження крові за умов дослідження; воно не визначає кількості збережених фолікулів і саме по собі не прогнозує фертильності.