Маткова труба

Ембріологія

Маткові труби походять із незлитих краніальних частин парамезонефральних, або мюллерових, проток. Їхні каудальні відділи беруть участь у формуванні матки та шийки. Цим пояснюється можливе поєднання трубних і маткових аномалій.

Вроджені варіанти включають відсутність, недорозвинення або аномалії форми труби. Однак більшість клінічно значущих порушень у дорослих є набутими: після запалення, операцій, ендометріозу чи інших процесів, що змінюють просвіт і взаємне положення придатків.

Анатомія та топографія

Довжина труби в дорослої людини зазвичай становить приблизно 10–12 см, з індивідуальними відмінностями. Вона проходить у верхньому краї широкої зв’язки матки; її брижа називається mesosalpinx. Між черевним отвором труби та поверхнею яєчника немає герметичного з’єднання.

Фімбрії — рухомі бахромчасті вирости лійки. Їхня близькість до яєчника, скорочення труби та рух рідини сприяють потраплянню ооцита до просвіту. Спайки можуть порушити це співвідношення навіть за збереженої прохідності. Внутрішньостінкову частину не слід плутати з перешийком, розташованим поза стінкою матки.

Сполучення очеревинної порожнини з маткою через труби має клінічне значення: ним пояснюються вихід контрасту під час дослідження прохідності та можливий висхідний шлях поширення інфекції. Звичайне УЗД часто не візуалізує незмінену трубу як чіткий окремий орган.

Гістологія

Стінка складається зі слизової оболонки, гладком’язової оболонки та зовнішнього серозного покриву на більшій частині довжини. Слизова утворює поздовжні складки, особливо розгалужені в ампулі. Її епітелій одношаровий циліндричний, містить війчасті та секреторні клітини; власна пластинка складається зі сполучної тканини.

Війки на апікальній поверхні створюють спрямований рух біля слизової. Секреторні клітини беруть участь у формуванні трубної рідини. Співвідношення клітин і їхня активність змінюються залежно від ділянки та гормонального стану. У слизовій немає окремої системи великих залоз, аналогічної ендометріальним.

Гладкі м’язи мають переважно внутрішній циркулярний і зовнішній поздовжній напрямки, з регіональними відмінностями. Перешийок має відносно виражену м’язову стінку. Будова складок, епітелію та м’язів пояснює, чому відкритий просвіт сам по собі не доводить збереження всіх функцій труби.

Кровопостачання, лімфовідтік та іннервація

Артеріальне живлення забезпечують трубні гілки маткової та яєчникової артерій, які анастомозують у брижі труби. Венозний відтік пов’язаний із матковими та яєчниковими венами. Під час операцій важливо враховувати спільні судинні зв’язки з яєчником.

Лімфа відтікає переважно шляхами, пов’язаними з яєчниковими судинами, до поперекових вузлів, а також через тазові сполучення. Вегетативна іннервація надходить через яєчникове й підчеревні сплетення. Гормональна та місцева регуляція доповнює нервові впливи на м’язову активність.

Фізіологія

Труба не є пасивною трубкою. Транспорт залежить від узгодженої роботи війок, гладких м’язів, секрету й анатомічного контакту з придатками. Естрогени та прогестерон модулюють активність епітелію і скорочення; напрямок переміщення клітин не можна пояснити лише «перистальтикою до матки».

Після овуляції кумулюс-ооцитарний комплекс потрапляє до труби. Сперматозоїди надходять із матки; частина проходить капацитацію, потрібну для запліднення. Умови трубного середовища та взаємодія зі слизовою впливають на транспорт і виживання гамет.

Запліднення найчастіше відбувається в ампулі. Далі ембріон дробиться й протягом кількох діб переміщується до порожнини матки. Нормальна імплантація відбувається в ендометрії, а не в трубній слизовій. Порушення транспорту є одним із чинників трубної позаматкової вагітності.

Захоплення ооцита, транспорт сперматозоїдів, запліднення й переміщення ембріона — послідовні, але окремі функціональні завдання. Тест, який демонструє вихід контрасту в очеревинну порожнину, безпосередньо не вимірює кожне з них.

Обстеження

Гістеросальпінгографія та ультразвукові контрастні методи, зокрема HyCoSy, застосовуються для оцінки прохідності маткових труб. Висновок враховує технічні умови: проксимальна непрохідність іноді буває наслідком спазму, слизу або особливостей введення контрасту.

Лапароскопія з хромопертубацією дозволяє оцінити зовнішню анатомію, спайки та вихід барвника, але не є рутинним першим дослідженням для кожної пацієнтки з безпліддям. Вибір залежить від симптомів, анамнезу та ймовірності патології, яку можна лікувати під час втручання.

УЗД може виявити розширену рідинну трубу, запальний комплекс або підозрілі зміни при можливій позаматковій вагітності. Для гострої діагностики поєднують клінічні дані, тестування на вагітність, динаміку ХГЛ та візуалізацію; один результат не завжди локалізує вагітність.

Клінічне значення

Сальпінгіт і запальні захворювання органів малого таза можуть пошкоджувати війчастий епітелій, спричиняти рубцювання та спайки. Закриття дистального відділу з накопиченням рідини формує гідросальпінкс. Порушення функції можливе також за ендометріозу та після операцій.

Тазовий біль, кров’янисті виділення й позитивний тест на вагітність потребують оцінки локалізації вагітності. Непритомність, гемодинамічні порушення або сильний біль можуть свідчити про внутрішню кровотечу та потребують невідкладної допомоги. Попереднє видалення однієї труби не виключає позаматкової вагітності в іншому місці.

Секреторний епітелій фімбріального відділу є важливим можливим джерелом багатьох високозлоякісних серозних карцином, які традиційно називали яєчниковими. Це не означає, що всі пухлини яєчника походять із труби. Можливість профілактичної сальпінгектомії при інших показаних операціях обговорюють окремо, з урахуванням репродуктивних планів та індивідуального ризику.

Значення для репродуктивної медицини

Допоміжні репродуктивні технології із заплідненням in vitro обходять етапи трубного захоплення та транспорту: ооцити отримують із яєчника, запліднюють у лабораторії, а ембріон переносять до матки. Однак патологічно змінена труба, насамперед гідросальпінкс, може впливати на результат і після обходу трубного етапу.

Після внутрішньоматкової інсемінації запліднення все ще має відбутися в організмі; цей метод обходить шийковий канал, але не трубний транспорт. Вибір між очікуванням, реконструктивною операцією та IVF залежить від типу ураження, віку, оваріального резерву й інших причин безпліддя.

Три ключові положення

• Ампула є найчастішим місцем запліднення.
• Транспорт забезпечують епітелій, м’язи та трубне середовище; прохідність не дорівнює нормальній функції.
• IVF обходить трубний етап, але гідросальпінкс може залишатися клінічно значущим.

Перевірте себе

Пов’язані статті

• Матка
• Яєчник
• Овуляція
• Оцінка прохідності маткових труб
• Гідросальпінкс
• Внутрішньоматкова інсемінація
• Допоміжні репродуктивні технології