Інгібін

Визначення

Інгібін — димерний глікопротеїновий гормон суперродини трансформувального фактора росту β (TGF-β). Його основна ендокринна дія — пригнічення синтезу й секреції фолікулостимулювального гормону (ФСГ) гонадотропними клітинами аденогіпофіза. Основні форми — інгібін A та інгібін B.

Гонади передають через інгібін інформацію про активність фолікулярних або сперматогенних структур до гіпофіза. Цей пептидний зворотний зв’язок доповнює регуляцію статевими стероїдами.

Молекулярна будова

Інгібіни складаються зі спільної α-субодиниці та однієї β-субодиниці, з’єднаних дисульфідним зв’язком. Поєднання α і βA утворює інгібін A, α і βB — інгібін B. Гени відповідних субодиниць — INHA, INHBA та INHBB.

Спільні β-субодиниці пояснюють структурну спорідненість інгібіну й активіну. Однак їхні ендокринні ефекти та взаємодії з рецепторними комплексами різні. Фолістатин є окремим білком, який зв’язує активін; його не ототожнюють з інгібіном.

Джерела секреції

Яєчник

У яєчнику інгібіни синтезуються гранульозними та лютеїнізованими клітинами. Інгібін B пов’язаний переважно з активністю фолікулів, що ростуть; інгібін A — із дозріванням домінантного фолікула та функцією жовтого тіла. Джерела секреції й співвідношення форм змінюються впродовж циклу.

Яєчко

У чоловіків основною циркулюючою формою є інгібін B, який синтезують клітини Сертолі. Його секреція пов’язана зі стимуляцією ФСГ та взаємодією клітин Сертолі зі сперматогенними клітинами. Тому показник характеризує функціональний стан сім’яних канальців, проте не є прямим підрахунком сперматозоїдів.

Вагітність

Плацента є джерелом інгібіну A під час вагітності. Отже, інтерпретація концентрації інгібіну в вагітної відрізняється від оцінювання оваріального зворотного зв’язку в невагітної жінки.

Механізм дії

Активінові сигнали підтримують синтез ФСГ через рецепторні комплекси TGF-β-суперродини. Інгібіни протидіють цій стимуляції: за участю корецепторів зв’язуються з активіновими рецепторами II типу та обмежують утворення функціонального активінового сигнального комплексу. Це знижує стимуляцію синтезу ФСГ.

Бетаглікан (TGFBR3) бере участь у рецепторній взаємодії інгібінів. Для інгібіну B ідентифіковано також специфічний корецептор TGFBR3L, експресія якого зосереджена в гонадотропних клітинах. Дані клітинних і генетичних експериментів показують, що форми A і B не є взаємозамінними за всіма рецепторними властивостями.

Основний ендокринний ефект інгібіну є відносно селективним щодо ФСГ. Передовуляторний викид ЛГ забезпечує позитивний естрадіоловий зворотний зв’язок; інгібін не є безпосереднім гормональним тригером цього викиду.

Секреція протягом менструального циклу

На початку фолікулярної фази підвищення ФСГ супроводжується зростанням секреції інгібіну B. Разом з естрадіолом він сприяє подальшому зниженню ФСГ і формуванню умов для селекції домінантного фолікула. Інгібін A у ранній фолікулярній фазі низький, зростає біля овуляції та досягає найбільшої активності в середині лютеїнової фази.

Після середини циклу можливий короткий підйом інгібіну B, однак у більшій частині лютеїнової фази переважає інгібін A. При регресії жовтого тіла зниження інгібіну A та статевих стероїдів послаблює негативний зворотний зв’язок і сприяє міжцикловому підвищенню ФСГ.

Фолікулярний і лютеїновий профілі є переважними закономірностями. Вони не означають, що одна форма синтезується виключно в певній фазі, а інша повністю відсутня.

Лабораторне визначення

Імуноаналізи інгібіну A та інгібіну B визначають різні молекулярні форми. У результаті потрібно вказувати саме вимірювану форму, одиниці, метод і референтний інтервал лабораторії. Показник «інгібін» без уточнення форми не дає достатньої інформації для клінічної інтерпретації.

У жінок враховують вік, фазу циклу, вагітність і проведення стимуляції яєчників. При серійному оцінюванні важлива зіставність методу та умов забору. Одне значення інгібіну B не дозволяє одночасно встановити оваріальний резерв, овуляцію й причину порушення менструального циклу.

Клінічне значення

Оваріальний резерв

Зменшення активності фолікулярного апарату супроводжується зниженням ранньофолікулярного інгібіну B та послабленням пригнічення ФСГ. Проте концентрація інгібіну B залежить від поточної фолікулярної активності й фази циклу. Вона не є прямим вимірюванням кількості примордіальних фолікулів або якості ооцитів.

АМГ і кількість антральних фолікулів мають краще обґрунтоване застосування для прогнозування відповіді на оваріальну стимуляцію. Додавання інгібіну B до кількох маркерів не забезпечує автоматичного поліпшення прогнозу. Оцінка оваріального резерву сама по собі не визначає ймовірності спонтанного зачаття незалежно від віку та інших чинників.

Чоловіча репродуктивна функція

Інгібін B відображає стан клітин Сертолі та сперматогенезу, але його діагностична цінність при обстеженні чоловічого непліддя не перевершує ФСГ настільки, щоб замінити стандартне оцінювання. За рекомендаціями EAU його широке рутинне застосування не обґрунтоване. Показник не замінює спермограму, огляд та оцінювання інших гормонів за клінічними показаннями.

Нормальний інгібін B не виключає необструктивної азооспермії. Концентрації ФСГ, інгібіну B та АМГ мають непослідовний зв’язок із результатами хірургічного отримання сперматозоїдів; ізольоване значення не гарантує наявності або відсутності осередкового сперматогенезу.

Гранульозоклітинні пухлини

Гранульозоклітинні пухлини яєчника здатні секретувати інгібін, зокрема інгібін B. Якщо він був підвищений при встановленні діагнозу, серійні вимірювання використовують як один із показників залишкової або рецидивної хвороби. Маркер оцінюють разом із клінічними та візуалізаційними даними; його підвищення не замінює морфологічного встановлення діагнозу.

Пренатальний біохімічний скринінг

Інгібін A входить до чотирикомпонентного біохімічного скринінгу разом з α-фетопротеїном, ХГЛ і некон’югованим естріолом. Його використовують у складі розрахунку ризику з урахуванням терміну вагітності та материнських чинників. Це скринінговий компонент; ізольована концентрація інгібіну A не встановлює хромосомної патології плода.