Фолікул яєчника

Мікроанатомія

Примордіальні та ранні зростаючі фолікули розташовані переважно в корковій речовині яєчника. Великі антральні фолікули займають значний об’єм органа; перед овуляцією зрілий фолікул наближається до його поверхні. Під час розвитку змінюються кількість клітин гранульози, диференціація теки, об’єм антрума та взаємодія зі стромою.

Муральні та кумулюсні клітини належать до гранульози, проте відрізняються просторовим положенням і функціональною спеціалізацією. Комплекс кумулюс–ооцит зберігає тісні метаболічні та сигнальні зв’язки до передовуляторної експансії кумулюса.

Стадії розвитку та номенклатура

Гістологічну стадію визначають за формою та кількістю шарів гранульозних клітин, наявністю прозорої оболонки, теки й антрума. Назви «первинний», «вторинний» і «третинний» у різних навчальних класифікаціях використовують неоднаково: термін «вторинний фолікул» може позначати преантральну або антральну структуру. У морфологічному висновку доцільно зазначати конкретні ознаки.

Рекомендації робочої групи NICHD, опубліковані у 2025 році, деталізують преантральні стадії людського фолікула. Нижче наведено їхні основні морфологічні критерії.

Для антральних фолікулів сучасна номенклатура також розрізняє ранню антральну стадію, стадії до відбору, відбору, домінування та передовуляторну стадію. Це послідовність розвитку, а не взаємозамінні позначення будь-якого фолікула, виявленого під час ультразвукового дослідження.

Гістологічні розміри після фіксації тканини та ультразвукові вимірювання не слід безпосередньо прирівнювати. Площина зрізу може не проходити через ооцит або максимальний діаметр фолікула; відсутність ооцита в одному зрізі не доводить його відсутності в цілій структурі.

Активація, ріст і відбір

Початкове залучення до росту

Примордіальний пул формується переважно до народження. Частина фолікулів залишається у стані спокою, частина активується й переходить до росту. Початкове залучення відбувається безперервно та значною мірою регулюється локальними взаємодіями ооцита, гранульози й строми. Воно відрізняється від циклічного залучення антральних фолікулів під впливом ФСГ.

Розвиток від примордіальної до передовуляторної стадії триває місяці. Фолікул, який овулює в певному менструальному циклі, розпочав ріст задовго до його першого дня. Ранні стадії менш залежні від гонадотропінів, ніж пізній антральний ріст; абсолютне протиставлення «гормонально незалежного» та «гормонально залежного» розвитку спрощує цей процес.

Циклічне залучення та домінування

Наприкінці лютеїнової та на початку фолікулярної фази підвищення ФСГ підтримує ріст групи малих антральних фолікулів. У природному овуляторному циклі зазвичай відбирається один домінантний фолікул. Його подальший розвиток пов’язаний із чутливістю до гонадотропінів, активністю ароматази та диференціацією гранульози.

Зростання секреції естрадіолу й інгібіну B зменшує концентрацію ФСГ. Домінантний фолікул зберігає здатність до росту, тоді як більшість інших фолікулів цієї групи зазнає атрезії. В одному міжменструальному інтервалі можуть виникати кілька хвиль антрального росту; наявність хвилі не означає, що вона обов’язково завершиться овуляцією.

Ендокринна функція

Двоклітинна модель стероїдогенезу

ЛГ стимулює стероїдогенні клітини внутрішньої теки. За участю CYP17A1 вони утворюють андрогени, які надходять до гранульози. ФСГ підвищує активність ароматази CYP19A1 у гранульозних клітинах, забезпечуючи перетворення андрогенних попередників на естрогени. Отже, продукція естрадіолу потребує функціональної взаємодії теки та гранульози.

У пізньому домінантному фолікулі муральна гранульоза набуває рецепторів ЛГ і здатності відповідати на овуляторний сигнал. Після лютеїнізації змінюється стероїдогенний профіль із вираженим посиленням синтезу прогестерону.

Пептидні та локальні регулятори

Гранульозні клітини продукують інгібіни, які пригнічують секрецію ФСГ. Інгібін B має особливе значення у фолікулярній фазі; активіни й фолістатин беруть участь у локальній регуляції відповіді фолікула. Антимюллерів гормон секретується переважно гранульозою преантральних і малих антральних фолікулів, а не безпосередньо примордіальним пулом.

Сироваткова концентрація естрадіолу відображає сумарну секреторну активність фолікулярної тканини. Під час багатофолікулярної стимуляції вона не є показником зрілості конкретного ооцита.

Овуляція, лютеїнізація та атрезія

Передовуляторне дозрівання

Пік ЛГ запускає відновлення мейозу, експансію кумулюса, зміни позаклітинного матриксу та протеолітичне ремоделювання стінки фолікула. Ооцит завершує перший мейотичний поділ, виділяє перше полярне тільце й переходить до метафази II, у якій залишається до запліднення. Овулює комплекс ооцита з клітинами кумулюса; весь фолікул не залишає яєчник.

Формування жовтого тіла

Після розриву фолікула гранульозні та текальні клітини лютеїнізуються. Перебудова базальної мембрани й інтенсивна васкуляризація забезпечують формування жовтого тіла. Це нова функціональна структура, яка утворюється із залишків овульованого фолікула.

Атрезія

Більшість фолікулів не досягає овуляції. Атрезія є фізіологічним шляхом їхньої регресії та може виникати на різних стадіях. В антральному фолікулі характерні апоптоз гранульозних клітин, пікноз ядер, відшарування клітин у порожнину та подальше ремоделювання тканини.

Фізіологічна атрезія окремих фолікулів не тотожна передчасній недостатності яєчників. Неовульований фолікул також може лютеїнізуватися без розриву; тому гормональні ознаки лютеїнізації не завжди є прямим доказом виходу ооцита.

Ультразвукова та лабораторна оцінка

При трансвагінальному ультразвуковому дослідженні антральний фолікул зазвичай має вигляд округлої або овальної анехогенної структури. Оцінюють кількість, розміри, розподіл і динаміку росту. Звичайне УЗД не візуалізує примордіальні фолікули та не визначає хромосомний статус ооцита.

Фолікулометричний опис має містити день циклу або день стимуляції, розміри фолікулів у кожному яєчнику та спосіб вимірювання. Порівняння в динаміці потребує узгодженої методики: найбільший діаметр і середній діаметр за кількома площинами не завжди дають однакові значення.

Полікістозна морфологія відображає надлишок малих антральних фолікулів; ці структури не є множинними патологічними кістами. Така морфологія сама по собі не встановлює діагноз синдрому полікістозних яєчників. Критерії морфології та вікові обмеження їхнього застосування визначають відповідні настанови.

Клінічне значення

Фолікулярний пул і оваріальний резерв

Оваріальний резерв характеризує кількість доступних ооцитів, а не їхню сукупну якість. З віком зменшується фолікулярний пул і підвищується частота порушень хромосомного розподілу в ооцитах. Кількісне виснаження та вікові зміни якості пов’язані, проте не є одним показником.

Просторове та одноклітинне профілювання людського яєчника, опубліковане у 2024 році, уточнило молекулярні відмінності ооцитів, гранульози, теки й стромального оточення. Ці дані поглиблюють анатомічний опис фолікула; вони не замінюють клінічно валідовані методи оцінки резерву чи лабораторне визначення зрілості ооцита.

Фолікул у циклах допоміжних репродуктивних технологій

При стимуляції яєчників екзогенні гонадотропіни підтримують розвиток кількох доступних антральних фолікулів. Мета полягає у багатофолікулярному рості; стимуляція не створює новий примордіальний пул. АМГ та AFC використовують передусім для прогнозування низької або високої кількісної відповіді.

Оновлена настанова ESHRE 2025 року, опублікована в Human Reproduction у 2026 році, зазначає, що фінальне дозрівання найчастіше запускають, коли кілька провідних фолікулів мають розміри 16–22 мм. Це орієнтир, а не універсальний поріг: рішення враховує всю когорту, перебіг стимуляції, попередню відповідь і безпеку.

Після аспірації фолікулів лабораторія визначає фактичну кількість отриманих комплексів кумулюс–ооцит і зрілість ооцитів. Кількість фолікулів на УЗД, кількість отриманих ооцитів і кількість ооцитів MII закономірно можуть відрізнятися. Ультразвуковий діаметр не є безпосереднім вимірюванням розміру ооцита.

Висока кількість зростаючих фолікулів і виражена відповідь підвищують ризик синдрому гіперстимуляції яєчників. Моніторинг фолікулярної когорти тому необхідний як для вибору часу отримання ооцитів, так і для профілактики ускладнень.