Гонадотропіни

Група та будова

ФСГ, ЛГ і ХГЛ — глікопротеїни, утворені α- та β-субодиницями. Спільна α-субодиниця є також у тиреотропного гормону; відмінності β-субодиниці та глікозилювання визначають специфічність, біологічну дію й тривалість циркуляції. Подібність структури не робить ці гормони взаємозамінними.

Гонадотропін-рилізинг-гормон (ГнРГ) регулює секрецію ФСГ і ЛГ, але сам є гіпоталамічним декапептидом, а не глікопротеїновим гонадотропіном. Пролактин впливає на репродукцію, проте в сучасному клінічному вжитку його розглядають окремо від цієї групи.

Регуляція репродуктивної осі

Пульсуюча секреція ГнРГ підтримує утворення й вивільнення ФСГ та ЛГ. Статеві стероїди, інгібіни, активіни та фолістатин формують систему зворотного зв’язку. ФСГ і ЛГ не завжди змінюються паралельно: їхня регуляція, запаси та тривалість циркуляції різняться.

За зменшення функції статевої залози гонадотропіни часто зростають через ослаблення негативного зворотного зв’язку. За гіпоталамічної або гіпофізарної недостатності вони можуть бути низькими чи невідповідно нормальними відносно низького рівня статевих стероїдів. Такий патерн допомагає локалізувати порушення, але не встановлює його причину без клінічного обстеження.

Функції у яєчнику та яєчку

У яєчнику ФСГ підтримує ріст антральних фолікулів і ароматизацію андрогенів в естрогени. ЛГ забезпечує продукцію андрогенних попередників, запускає фінальне дозрівання ооцита й овуляцію та підтримує лютеїнову функцію. Після імплантації ХГЛ підтримує жовте тіло на ранньому етапі вагітності.

У яєчку ЛГ стимулює клітини Лейдіга до синтезу тестостерону; ФСГ діє на клітини Сертолі та підтримує сперматогенез. Для продукції сперматозоїдів важлива локальна андрогенна дія, яку не можна оцінити лише за одним сироватковим значенням тестостерону.

Діагностичне застосування

• За аменореї й інших порушень циклу ФСГ та ЛГ зіставляють з естрадіолом, віком, препаратами та клінічною картиною; спочатку виключають вагітність.
• При підозрі на гіпогонадизм у чоловіків їх інтерпретують разом з тестостероном, анамнезом, оглядом і даними спермограми за відповідних показань.
• За порушень пубертату враховують вік, стадію розвитку та, за потреби, спеціальні динамічні тести.
• ХГЛ використовують як маркер вагітності та у визначених онкологічних і трофобластичних ситуаціях.

Для прогнозу відповіді на IVF AMH та AFC зазвичай інформативніші за ізольований базальний ФСГ. «Нормальний ФСГ» не виключає зниженого резерву. Так само співвідношення ЛГ/ФСГ не є самостійним діагностичним критерієм СПКЯ.

Лікарські препарати

Застосовують рекомбінантні та очищені сечові препарати ФСГ, менотропіни (hMG) з ФСГ- і ЛГ-активністю, рекомбінантний ЛГ та препарати ХГЛ. У hMG ЛГ-активність залежить від складу конкретного продукту; назва класу не описує всі фармакологічні відмінності.

Призначення має містити міжнародну непатентовану назву або чітко визначений препарат, дозу, шлях і час введення. Для деяких засобів дозування вказують у МО, для інших — у мікрограмах або за окремим алгоритмом. Однаковий об’єм у мілілітрах не означає однакову дозу, а пристрої та концентрації не можна міняти без перевірки.

Застосування у жіночому безплідді

У стимуляції яєчників для IVF гонадотропіни підтримують ріст когорти фолікулів. При індукції овуляції у пацієнта з ановуляцією прагнуть контрольованої відповіді, часто одного домінантного фолікула. Доза й моніторинг мають відповідати саме цій меті.

За ановуляторного СПКЯ гонадотропіни можуть бути наступною лінією після невдачі рекомендованих пероральних методів. За гіпогонадотропного гіпогонадизму потрібне забезпечення достатньої ЛГ-активності; за первинної недостатності яєчників збільшення гонадотропінів не усуває основного дефіциту.

ХГЛ застосовують для фінального дозрівання ооцитів, а не як звичайну заміну ФСГ упродовж усього циклу. Агоніст ГнРГ як тригер діє через вивільнення власних гонадотропінів і потребує здатного до відповіді гіпофіза.

Застосування у чоловічому безплідді

За гіпогонадотропного гіпогонадизму ХГЛ забезпечує ЛГ-подібну стимуляцію продукції тестостерону; ФСГ додають або застосовують у комбінації для індукції сперматогенезу. Результат оцінюють протягом місяців, зважаючи на вихідний стан та спермограму.

Такий підхід не слід переносити на будь-яку олігозооспермію або на тяжку первинну недостатність яєчка. Емпіричне застосування ФСГ має окремі, обмежені показання. Екзогенний тестостерон пригнічує гонадотропну вісь і може знижувати продукцію сперматозоїдів; він не замінює гонадотропну терапію для досягнення фертильності.

Безпека та межі ефективності

Для жіночої гонадотропної терапії головні ризики — надмірна фолікулярна відповідь, OHSS та багатоплідність у циклах із можливим заплідненням in vivo. Потрібні ультразвуковий контроль, наперед визначені правила зміни або скасування циклу та інструкції щодо симптомів ускладнень.

Кількість фолікулів або зміна лабораторного показника не є кінцевою метою лікування. Ефективність оцінюють за клінічним результатом, безпекою, часом і навантаженням. Рутинне додавання ще одного гормону без обґрунтованої потреби не означає кращого лікування.