Донація ооцитів

Показання

Метод розглядають при відсутності придатних власних ооцитів, зокрема за окремих випадків передчасної недостатності яєчників, втрати функції яєчників після лікування або операції, та при істотно зниженому прогнозі лікування власними ооцитами.

Донація також може бути одним із варіантів зменшення ризику передачі певного спадкового захворювання. Це потребує генетичного консультування, а не лише вибору донорки за фенотипом.

Низький АМГ, одна невдала спроба IVF або окремий результат PGT-A не є самодостатньою підставою оголошувати власні ооцити непридатними. Рішення враховує вік, попередню відповідь, очікувані результати, репродуктивні цілі та прийнятність альтернатив.

Обстеження донорки

Оцінюють соматичне й репродуктивне здоров’я, сімейний анамнез, інфекційні ризики, оваріальний резерв та безпеку стимуляції. Молодий вік або попереднє народження здорової дитини не замінюють обстеження.

ASRM у рекомендаціях 2024 року надає перевагу доноркам віком 21–34 роки; це професійна рекомендація, а не універсальна вікова норма для кожної країни. Відбір і консультування мають забезпечувати добровільність та розуміння медичних наслідків.

Генетичний скринінг має оцінювати сумісний репродуктивний ризик донорки й джерела сперматозоїдів. Панелі різних лабораторій можуть відрізнятися; однакове слово «розширена» не означає однаковий перелік генів. Носійство рецесивного варіанта не тотожне захворюванню донорки або автоматичній непридатності її ооцитів.

Обстеження реципієнтки

Оцінюють порожнину матки, загальний стан здоров’я, можливість безпечно виносити вагітність і чинники акушерського ризику. Використання молодих донорських ооцитів може змінити ембріональний прогноз, але не усуває впливу віку й супутніх захворювань реципієнтки на перебіг вагітності.

Для вагітності потрібен функціонально придатний ендометрій і відповідна гормональна підтримка. За протипоказань до виношування сама доступність донорських ооцитів не робить перенесення обґрунтованим.

Лікувальний цикл

Донорка проходить стимуляцію яєчників, моніторинг, тригер фінального дозрівання та отримання ооцитів. Після запліднення ембріони культивують і переносять або кріоконсервують. Ооцити також можуть бути попередньо вітрифіковані й зберігатися в банку.

При використанні вітрифікованих ооцитів важливі виживання після зігрівання та лабораторна якість. Кількість виділених ооцитів не дорівнює кількості ембріонів: частина клітин може не пережити зігрівання, не запліднитися або не досягти стадії бластоцисти.

Вибір ICSI визначають лабораторна ситуація та джерело гамет; донорський статус сам по собі не є поясненням усіх лабораторних рішень. Підготовку реципієнтки узгоджують із планом свіжого перенесення або кріоперенесення.

Коли ендометрій готують у програмованому циклі без функціонального жовтого тіла, екзогенні гормони забезпечують необхідну підтримку. Її тривалість визначається протоколом лікування та перебігом вагітності, а не довільним припиненням після позитивного тесту.

Ризики для донорки

Ризики пов’язані зі стимуляцією, пункцією та анестезією. Можливі синдром гіперстимуляції яєчників, кровотеча, інфекція та перекрут яєчника. Профілактика потребує індивідуального протоколу та післяпроцедурного спостереження.

ASRM у висновку про повторну донацію підтримує обмеження до шести стимульованих донорських циклів через накопичення процедурного ризику; це не точний поріг, після якого кожна наступна процедура стає небезпечною. Довготривалі дані спостереження за повторними донорками обмежені. Відсутність доведеного збільшення певного ризику не означає доведеної абсолютної безпеки.

Ризики вагітності

Донорська програма не гарантує отримання еуплоїдного ембріона або народження здорової дитини. Генетичні та інфекційні дослідження зменшують окремі ризики, але не можуть виявити всі причини захворювань.

Метааналіз 2019 року показав вищі шанси прееклампсії при вагітностях із донорськими ооцитами порівняно з IVF із власними ооцитами: OR 2,64, 95% ДІ 2,29–3,04. Це відношення шансів із переважно спостережних даних, а не абсолютна ймовірність для конкретної пацієнтки або доказ єдиного механізму.

Перенесення одного ембріона зменшує ризик багатопліддя, але не усуває всі акушерські ризики. Після настання вагітності потрібні звичайний пренатальний скринінг і оцінка специфічних показань до діагностики незалежно від застосування PGT.

Консультування та простежуваність

Обговорюють генетичне походження, інформування дитини, доступ до відомостей про донорку та можливість її ідентифікації через ДНК-бази. Довічну анонімність неможливо надійно гарантувати лише умовами договору. ESHRE рекомендує інформаційну й психологічну підтримку для всіх учасників донорського зачаття.

Простежуваність передбачає збереження ідентифікації матеріалу, результатів скринінгу й клінічних відомостей, важливих для майбутнього оновлення ризику. Правила донації, доступу до інформації та використання матеріалу визначає відповідна юрисдикція; рекомендації іншої країни не слід подавати як українські нормативні вимоги.

При оцінці результатів програми уточнюють знаменник: живонародження на перенесення, на розпочатий цикл реципієнтки або кумулятивно з певної партії ооцитів. Високий результат серед уже виконаних перенесень може не враховувати цикли, у яких ембріон для перенесення не отримано.

Три ключові положення

• Донорський ооцит змінює генетичне джерело, але не усуває акушерських ризиків реципієнтки.
• Скринінг зменшує окремі ризики й має залишкові обмеження.
• Безпека донорки, простежуваність і довготривале консультування є частиною програми.

Перевірте себе

Пов’язані статті

• Ооцит
• Передчасна недостатність яєчників (POI)
• Донація сперми
• Генетичне консультування
• Перенесення одного ембріона (SET)
• Кріоперенесення (FET)